Пресс-релиз разграбления ЧМП

 

Державна судноплавна компанія «Чорноморське морське пароплавство», на початку 90-х рр. мала дохід державі понад 1 млрд.дол. США, 295 одиниць вантажних та насосних суден та 1100 одиниць допоміжного флоту, розгалужену та налагоджену інфраструктуру, включаючи й соціальну, чистого прибутку 160 млн. дол. США в рік та 80 тисяч працівників.
В період за 1986 – 2002 відбулося відчуження 293 вантажних суден, а саме:
за період 1986 – 1992 (керівник ДСК "ЧМП" Пилипенко В.В.) – 45 суден;

за період 1992 – 1994 (керівник ДСК "ЧМП" Кудюкін П.В.) – 11 суден;

у 1995 році (керівник ДСК "ЧМП" Коваль О.В.) _ 30 суден;

за період 1995 – 1997 (Керівник ДСК "ЧМП" Стогнієнко О.М.) – 171 судно;
за період 1997 – 1998 (Керівник ДСК "ЧМП" Діордієв О.П.) – 15 суден;

за період 1998 – 2000 (керівник ДСК "ЧМП" Мелащенко С.В.) – 19 суден;
за період 2000 – 2002 (Керівник ДСК "ЧМП" Щербак Б.І.) – 2 судна.
Примусово за означений період з прилюдних торгів було продано 14 високорентабельних об’єктів берегового майна та понад 20 високорентабельних об’єктів берегового майна пароплавства були безоплатно передані на баланс підприємств галузі та в комунальну власність.

 

Вже 15 років йде розграбування державного підприємства „Чорноморське морське пароплавство”. На сьогодні залишок його активів, які складаються майже виключно із об’єктів нерухомості, це лише долі проценту від колишнього майна, але за ринковими цінами це ще сотні мільйонів гривень.
На протязі останніх шести років (з 1998 до 2004) в під прикриттям діючого голови господарського суду Одеської області Продаєвича В.О. йшло планомірне розкрадання по шматкам цього майна. Свою діяльність по „захисту” ЧМП він почав з того, що відірвав від пароплавства без жодної оплати будівлю готелю „Моряк”, де і міститься зараз господарський суд. Для того, щоб отримати ситуацію під свій контроль, суддею введено „мораторій на відчуження майна пароплавства”. Це, на перший погляд, добре рішення, фактично привело до того, що керівники ЧМП були позбавлені можливості розпорядження майном. З іншого боку, мети, за якою було введено мораторій, досягнуто не було. Всі ці роки при різних президентах ЧМП державне майно, частка за часткою, переходило у приватну власність, а ЧМП як було банкрутом, так і залишалося. Об’єкти руйнувалися без коштів, знецінювалися і потім за копійки відчужувалися від пароплавства. Ось як проходило відчуження нерухомості ЧМП під контролем пана Продаєвича.
Рік...............Кількість будівель Загальна площа (м2) Кількість зем.ділянок Загальна площа(м2) Сума продажу(грн.) Президент ЧМП
1998-2000........9......................3619........... .......2.......................7880............... 1934962..........Мелащенко С.В.
2001................2.......................2100.. .................................................. ...............1141000...............Щербак Б.И.
2002................1.........................377. ................2.....................171525...... ...........695037.............Скворцов Г.П.
2003-2004.......7......................13320........... ......1....................48000..............1065 6000............Мазовский М.Д.
2004-2006.......0.............................0........ .........0................................0....... ....................0.............Кожевин Е.Н.
Всі ці споруди та території продавалися за цінами, значно нижчими, ніж ринкові. Для ілюстрації можна привести епізод із відчуженням 4,8 га території Міжрейсової бази моряків ДСК ЧМП, яка знаходиться в елітному районі в приморській зоні, за 5,2 млн. гривень, при середній ринковій ціні на землю в цьому районі 40 000 долларів США за сотку. Тобто фактична вартість території за сучасними цінами становить майже 100 млн. гривень. Зусиллями діючого президента ДСК ЧМП Кожевіна Є.Н., юридичної служби ДСК ЧМП, прокуратури Одеської області, рішенням Вищого господарського суду України від 09.11.2005 р. продаж цієї території визнано недійсним, та 6-го березня 2006 року рішенням міської Ради міста Одеси, під головуванням Е.О. Гурвіца, акт передачі землі з державної власності в приватну скасовано. І це лише один епізод. Крім того, з 1998 по 2004 рік передано з балансу на баланс без жодної компенсації різним державним структурам 42 об’єкта нерухомості ЧМП з балансовою вартістю більше, ніж 50 млн. гривень, і це зовсім не ринкова їх вартість!
За 15 місяців своєї діяльності на посаді президента ДСК ЧМП, Є.Н. Кожевін фактично провів його санацію. Заявлена сума боргів ЧМП зменшилась з 386 млн. гривень до 56 млн. Немає поточної заборгованості із заробітної плати. Щомісяця, за рахунок власних коштів ЧМП погашається близько 100 000 грн. боргу із заробітної плати минулих років. Фактично вдається розраховуватися з усіма, хто звертається до ЧМП відносно цих боргів.
Розроблено концепцію розвитку компанії на основі наявних ресурсів. Знайдено інвесторів, та підписано декілька інвестиційних угод більше, ніж на 2 млрд. гривень. Все це на умовах збереження державної власності на майно ЧМП. Єдиним, що стримує розвиток ДСК ЧМП сьогодні є стан банкрутства, у якому воно перебуває. МТУ и управлінням ДСК ЧМП було розроблено проект мирової угоди із кредиторами. Розгляд ситуації, що склалася сьогодні навколо ДСК ЧМП, Вами передано на розгляд РНБОУ, і трудовий колектив Державної судноплавної компанії „Чорноморське морське пароплавство”, ветерани флоту і управління ЧМП впевнені, що рішення, які будуть прийняті та підписані Вами, сприяють закріпленню досягнутих успіхів.
Та такий стан справ не влаштовує голову господарського суду Одеської області В.О. Продаєвича. Де була його принциповість, коли при діючому „мораторії” при минулих керівниках ЧМП проходило відчуження державного майна? Що раптом штовхнуло його на таку активність? Чи не те, що стійкість Є.Н.Кожевіна поклала край махінаціям із власністю ЧМП? чи не те, що гинуть солодкі перспективи і далі прикривати його розривання на шматки? Чи може небезпідставні чутки про те, що в розпродажу об’єктів ЧМП пан Продаєвич має якійсь власний інтерес? Але в нас немає ні компетенції ні прав з’ясовувати такі питання.
Жодний з керівників ДСК ЧМП, за минуле десятиріччя, не мав такої підтримки серед трудового колективу та ветеранів ЧМП, як Є.Н.Кожевін. І це не тому, що він „купив” нас високою заробітною платою чи якось інакше. Заробітна плата, на жаль, в ЧМП ще зовсім мала. Але цей керівник довів, що заслуговує на нашу довіру та повагу своїми діями у захист ДСК ЧМП. З ним ми бачимо реальну перспективу виходу з кризи, відродження ЧМП, та всієї України, як міцної морської держави. Бо є ще в Одесі гордість за нашу славетну історію, та великий біль за те, що ми втратили, допустивши руйнування ЧМП.
Свої підступні дії суддя Л.І.Грабован та дійсний „режисер” чергового нападу на ЧМП В.О. Продаєвич ховають за ніби-то вірними словами, але факти – то дуже прозора річ. До приходу в ЧМП Кожевіна, під наглядом „принципового” пана Продаєвича відчуження державного майна проходило як черга планомірних заходів – Кожевін поклав цьому край, та повернув частину майна державі. Санатор Іванов В.М., якого пропонує суддя, та ще декілька таких самих „санаторів” керували, і навіть зараз керують, знищенням підприємств з такими гучними, у свій час, на всю державу назвами, як завод „КРАЯН”, завод „ОРІОН”, підприємство „Джутова фабрика”, сільськогосподарське підприємство „Прикордонник” та інші. Їх призначення на виконання цієї діяльності виносилися саме судом, де керує В.О. Продаєвич. Та в жодному випадку це не приводило до відновлення платоспроможності та виробничої діяльності підприємств!